Дзвони часу

безтурботного привид блукає дитинства
дзвони часу звучать серед східного міста
непомітні птахи спочивають в деревах
небо кольору сірого та металевого

ледве-ледве тримають антени телевізійні
дзвони часу гучні дзвони часу меланхолійні
після довгої служби у вербну неділю
так далеко десь там і так близько десь біля

упирається в грунт відтискається в плити
в мелодійність пісень в типографію алфавіту
в пересічність думок у біблейські цитати
час кидає камінння яке збирати

п’є із крану холодну зі смаком заліза воду
розпаковує свіжу неграну ніким ще колоду
зачиняє вікно щоб не шастав осінній протяг
залізничний вокзал пасажирський потяг

відправляється час із порожнього міста
і у кожнім купе по чотири євангелісти
розкладають багаж і чекають на постіль
послідовність де все відбувається поспіль