Роздуми про мистецтво

Незаперечним є факт, що Homo Sapiens з давніх часів і до сьогодення займалися творчістю. Актом творення, врешті-решт, є і сам світ згідно Біблії та Корану. Творення є першопричиною та передумовою.

“Завжди різні води протікають тими самими ріками”, - сказав колись Геракліт. В цьому вислові «води» можна позначити як нескінченні та невпинні покоління людей, а «ріки» - як те універсальне, що об’єднує усіх, хто жив, живе і буде жити на Землі. Однією зі складових цього універсального є здатність людини творити та інтерпретувати творчість.

Читач книги «Наодинці з собою» Марка Аврелія має шанси знайти в ній набагато більше думок, що резонують із сучасністю, ніж у бестселерах New York Times за 2024 рік. Картини Пітера Брейгеля Старшого хвилюють не менше, ніж Бенксі. Тут і зараз, в сучасності, у нас є Бенксі, Stromae, Біллі Айліш та фільми Девіда Лінча. Чого не було в часи Брейгеля. А фламандської школи живопису, до якої належить Брейгель, не було в часи Марка Аврелія. За життя Геракліта не існувало ні Аврелія, ні Римської Імперії. Тобто розмаїття відомих людству творчих форм та проявів накопичується з часом, і при цьому універсальна складова, що проявляється у здатності до розуміння та інтерпретації творчості, не тільки лишається, але й розширюється.

Та мистецтво ховається (і завжди ховалося) не лише у видатних книгах та багатих музеях. І воно вже не є виключно «високе» та елітарне. Його можна зустріти повсюди - у посуді на полицях магазинів, у космічних кораблях SpaceX та японських автомобілях, у дизайні ігрової форми Манчестер Сіті на сезон 24/25, у нових моделях бігових кросівок Hoka. Воно у гарно виконаній роботі - якою б ця робота не була - у ремонті фасадів, створенні букетів, написанні програмного коду чи клінінгу публічних вбиралень (привіт стрічці «Perfect Days»). У китайських сувенірах, що продаються на Грандбазарі в Стамбулі. У автентичних вишиванках на косівському ринку. У тому, що люди роблять своїми руками - чи то в’язаний светр, чи збудований будинок, відреставроване крісло або буси з агату. У фотографіях, якими заповнюються дата-центри Google та Meta.

Творчість проявляється у віршах, картинах, музиці, роздумах сучасних людей. Звісно не все з того заслуговує на шматок стіни в музеї чи бути закарбованим у вінілову платівку. Але навіть пісуар Дюшана колись знайшов своє місце в світовій культурі. Тож кожен акт творення має своє право бути названим та маніфестованим. Як, власне, і право бути проігнорованим чи непроявленим.

У тих варіантах можливого щасливого майбутнього, що малюють для людства футурологи, є загальна теза, яка звучить приблизно так: людина більшу частину свого життя буде присвячувати творчості, освіті та науці замість необхідності забезпечувати собі комфортне виживання та ілюзію безпеки. Тобто беззаперечним є розуміння того, що здатність та можливість творити, не відволікаючись на такі неважливі речі, як фінансові піраміди, війна, чи іпотека, буде чи не найголовнішою принадою та привілеєм людини майбутнього.

Василь Кандинський у своїй визначній книзі «Про духовне в мистецтві» писав: «Гармонізувати ціле - ось задача мистецтва». Весь світ - це ціле, і все навколо підлягає гармонізації. Чим далі, тим складніше, бо більше складових. Але в цій мозаїці і є справжній імпринт людства. І Artificial Intelligence не забере в людини цю здатність творити та інтерпретувати творчість. Бо це, судячи з усього, даровано людині від того, хто колись актом творення і зробив її за своїм образом та своєю подобою.

Pieter Bruegel the Elder - The Hunters in the Snow (1565), Kunsthistorisches Museum, Vienna

Max Pechstein - Young Lady with Feather Hat (1910), Leopold Museum, Vienna

Egon Schiele - Self-portrait with stripped shirt (1910), Leopold Museum, Vienna