Cпостерігач

з багажом власних успіхів та невдач
напідпитку в таксі із нічного Подолу
тимчасового світу одвічний спостерігач
бачить місяць з вікна що блукає по колу

він дорогою думає щось там собі своє
пристибнувшись й відкинувшись на сидінні
про життя про усе що у нього насправді є
літні ночі гарячі й холодні світанки осінні

ці мости як залізо залите навіки в бетон
випадкові назустріч автомобільні фари
у руці безнадійно розрядженний телефон
і по радіо саунд фрусчантівської гітари

і минуле з його відзеркаленням в зараз
не своє не чуже як повітря цілком нічиє
все в житті що у серці закарбувалось
і лишається тим що у нього насправді є