Чорний пісок

все спокійно, минула найдовша ніч.
день вчорашній лишився позаду,
як і тисячі днів у архівах сторічь,
а птахи все злітаються зранку до саду.

і ховаються в гілках, і моря глибінь
жовтувато-зелена, Азовське воно бо.
у одному з побачених сноведінь
ми йдемо по піску, грає Black sands Bonòbo

і найкраща із усмішок звісно твоя.
найспекотніше - в липні перед грозою.
я не знаю хто ти, і тимпаче не знаю хто я.
але нитка веде, і можливо ось тут за стіною

знову світ починається. тижднем з неділі.
розкладаються римами пазли думок.
ми прокинулись рано (як сонце на Нілі),
зголоднілі до мрій і від щастя за крок.