Червоний чай

дощ би міг не приходити - випав на мить.
для простої рефлексії надто складні часи.
міцно голову плечі тримають, вона болить.
голова - ретранслятор, що зчитує голоси.

неможливо розчути, забути їх - вже ніколи.
всі дерева над руслом стоятимуть вздовж.
заростатиме рясно травою футбольне поле.
загрібатиме місяць ведмедиці ковш.

і везтиме таксі по недоспаній вулиці день.
магнітола крутитиме патріотичних пісень.
і майбутнє, накреслене на відсирівшім піску,
виганятиме з серця накоплену за ніч тоску.