Дерево

добре дерево дерево рідне моє
я зростав біля тебе і ти біля мене росло
йшли роки і дедалі густішим ставало чоло
я дивився на сонце крізь твою крону
я тебе майже зовсім не помічав
по скоротам йдучи до міського вокзалу
а помітив коли вже тебе не стало
срібне сонце порізало лезом очі

добре дерево місто уже не те
все змінилося стерлися координати
я каштанів за звичкою хочу набрати
в подорожній рюкзак чи хоча б в кармани
але в руку каміння вкладається тільки лише
я укотре вдивляюся в синю глебíнь
я всього лише крапля в воді поколінь
цих віршів вже написано стільки до мене

добре дерево може ти стало папір
випадковий блокнот на столі у людини
вже дописаний майже до половини
найсвіжіші рядки на тобі застигли:
«зорі ясні, якими захоплювалися волхви.
ніч найперша весни, що триває і досі.
танув в п‘яно-веселім багатоголоссі
дзвін трамваю останнього з Контрактової»