Десяте серпня

як живеться тобі в епіцентрі сторіччя
моє дихання тихе повітря солодке
у мармурі карбуються риси обличчя -
і життя коротке

як вдається тобі не збиватися з ритму
моє серце завзяте гаряче обʼємне
доки я саморобну віщую молитву -
в пітьмі не темно

на поверхню тверду на зелені долини
з неба ллються дощі чудеса непогоди
наче сонце на мить виринає з хмарини -
відчуття свободи

розливання тепла по крихким капілярам
механізм усвідомлення ринви маршрути
найціннішим з усіх залишається даром -
спроможність бути