Подряпини на склі

орнамент станцій
залізничних на землі
буквально кінчиками пальців
подряпини на склі
куди ти нас везеш
скажи мені скажи
нехай мовчиш та все ж
ти теж колись тут жив

і будував свій дім
подалі від доріг
і сміх лунав у нім
і в грудні падав сніг
такий лапатий що
усі шляхи накрив
ти вже по ним пройшов
я знаю ти тут жив

ти теж був тут колись
ти бачив як вночі
сполоханих лисиць
лякалися сичі
ти відчував на смак
повітря через вдих
я уявляю як
ти навіть був між тих

хто бачив що з води
з'являється вино
можливо це був ти
та це було давно
і глибшою із тиш
коли пустий етер
ти з нами говори́ш
тепер