Дзеркало

є так багато слів та всі не варті тиші
у ній найбільше з див розгледіти простіше
і ось в наступну мить із непомітним вдихом
уже не так болить й наповнюється сміхом

хода крізь тонкий лід важка дорога рання
де радісний привіт і мовчазне прощання
вірш стелиться як дим легенями важкими
в рядку похмурих зим стає весною рима

формується у щось лишаючись на згадку
щоб світло почалось триває ніч спочатку
це диво добрих справ коли пітьма навколо
скрижаль духовних вправ Ігнатія Лойоли

дбайливо взрілий плід від кропіткої праці
цей дивовижний світ система декорацій
для кожного хто тут як дзеркало в прихожій
поставити у кут дивитись як все схоже