Бібліотека

мов набитий ранковим уловом баркас,
що загруз у піску по щиколодки,

життя знов повернуло на берег нас.
і ми стали на ноги швидко.

на шляху не трималися вказівників,
наче змії летючі посеред смерчу,

коли світ щось важливе сказати хотів,
ми сприймали це як недоречне.

у деревах ховалися від дощу,
серед літа зеленого й майже бóсого.

і відривками хтось щось по радіо чув
про Сараєво та про Косово.

жовте тісто підходило під рушником,
розгорталось майбутнім далеке.

тепер світ ми читаємо зовсім без ком
на руїнах шкільної бібліотеки.