Крохмаль пустелі

не існує на світі такого повір'я -
коли дощ упаде на холодне подвір'я,
то каміння відчує себе живим.
із каміння такого збудується Рим.

коли місяць потоне в крохмалі пустелі,
і осяються світлом пусті цитаделі,
ще полишені в давність мамелюками,
коли небо усіяно рясно зірками -

де подітися нашому щастю і бідам,
як вміщається простір у серце відкрите.
скільки вплетено рун в візерунок -
кожна має вагу і коштовний ґатунок.

як комети, приходять в життя месії.
вісім днів для вогню із краплини олії.
розгортаються плани космічного часу -
з Мачу-Пікчу і до золотого Кайласу.

коли птах пролітає в вікно бійниці -
і на карті континентальної залізниці
Будапешт поєднався нарешті з Москвою,
коли шепче людина: що буде зі мною,

лабіринт переходячи із коридорів,
розрізняючи дихання кожного із майорів.
коли серпень розчесує вітром пшеницю,
а посуха сама випиває криницю,

то складається все як і має все бути.
в праву чашу - нектар, в ліву чашу - отруту.

оминаючи гострі кути,
застилаючи чорне подвір'я,
тихо падає з висоти
замість снігу пташине пір'я.