Застуда

це туга за улюбленим містом,
у якому не мешкали навіть.
пережите, що робиться змістом,
і за котре тримається памʼять,

із якої формується сталість
безперервності існування.
це як сад, де водночас збувалась
осінь перша та осінь остання.

це як щастя у тих, хто невзмозі
ні прийняти його, ні віддати -
щось напишуть в своєму блозі,
збережуть у нотатки цитати.

голос сів, як екран на смартфоні.
підзарядка із кардамоном.
це - як їхати ніч у пустому вагоні,
як блукати безлюдним пероном.

що там кажуть слова на папері,
що віщують вчорашні подкасти?
пес з класичною кличкою Террі -
час, який неможливо відкласти.

це любов, що витає в повітрі
ароматом в місцевій кавʼярні.
у довершеність кожної миті
ідеально вкладаються не ідеальні,

спантеличені дійсністю люди,
у яких за плечима сучасність.
всі ми маєм симптоми цієї застуди
і не знаємо як лікуватись…