Аполлінер

я писатиму довгі віршí
однотипні та непомітні
про холодні весняні дощі
що ітимуть у квітні

про минуле і про тепер
срібло дев‘ять і два і п‘ять
як писав колись Аполлінер
без прив‘язок до ком і до дат

світ в якому немає кінця
ні початку ні середини
спринт сторінкою олівця
сплав гуаші по руслу картини

про очікуване добро
випадково підвечір зустріте
я писатиму тільки про
все що варто того щоб жити