Unde malum?

чим більше полумʼя, тим тонша крига.
в нотатках памʼяті збережені цитати.
бо цілий світ, що мислиться як книга,
щоразу заново приходиться читати.

і знову холодно під місяцем в пустелі,
й щоночі сняться каравану водограї.
в людьми покинуті навічно цитаделі
злітаються пташині час від часу зграї.

не в лезі гострому ховається заліза,
не осідає сажою у двигуні машини -
набита досвідом карбонова валіза,
що переходить від людини до людини.

і не відсутність білого як цілковите чорне.
воно читаючись, ховається у коми.
щоразу заново, прийдешнє і повторне,
питання ру́ба задає нам: хто ми?