Terra Incognita

у найглибших куточках спогадів
майже втрачено Те́рру інко́ґніта -
територію білих засніжених зим,
що здавалася так зрозуміла усім.

із якого моменту все стало немов
забраковані дублі дурного кіно?
ти питаєш в кого́сь однією із мов,
а на іншій собі замовляєш вино.

і продовжуєш дихати животом,
і смиренно стояти на голові,
і ламається зір від неправильних ком
на екрані замʼюченного ТіВі.

і у вітру немає, ти кажеш, причин
зупинятися в темряві хоч на мить.
дні стікають по стовбуру як парафін,
доки полум’я свічки горить.

і літали подерті футбольні мʼячі
на подвірʼях із гравієм під дощем -
через це я прокинувся раптом вночі,
та не можу згадати -

що булó там іще?