Нотатки

нескінченні нотатки в дорозі додому.
моє тіло не знає нічого про втому.
тихе серце робитиме свою справу.

небо синьо-червоне як базилік.
сонце падає наче драже під язик.
кожен вечір дивитись на цю виставу.

все розколиться, ваза впаде з комоду.
цар не вийде на площу до свого народу.
мені байдуже буде на всі новини.

червоніє у вогнищі осені горобина.
горизонт, що натягнутий наче струна.
будуть снитись степи і порожні рівнини.

буде час розібрати старі наративи.
посміятися з засухи після зливи.
я не знаю куди я подівся, мене немає.

на високій дзвіниці готичного храму
зафіксовано погляд і гіпоталамус
гнів та страх в милосердя переплавляє.

добігає кінця найскоріше з прожи́тих літо.
все що було пройшло і не треба жаліти.
ні на мить не зупиниться чудо життя.

бо життя це найперше із перших чудо.
хто хоч раз куштував з цього блюда,
той уже не повернеться в забуття.