Травень

наодинці я мандрую по єдиній із доріг,
в найзелéніші ліси, що заввишки до небес.

люди інколи питають - що змінилося в мені?
я лише відповідаю: це єдина із доріг.

я взлітаю над полями, споглядаючи на світ,
що як напій у бокалі майже випито на дні.

і я чую власний голос, що питається мене,
але далі маю щастя йти єдиною з доріг.

мої друзі також стали неабиякі самі -
довгий шлях і синє небо з половиною луни.

сонце плаває, блукає, вітер п‘є солоний піт,
світло з темряви виводить по єдиній із доріг.