Higgs Boson Blues

за мотивами Nick Cave - Higgs Boson Blues

намагаюсь, та майже нічого не можу згадати.
пам'ятаю як спалах лише полум'яні дерева.
так, намагаюсь що-небудь іще згадати -
та от я мчу за кермом по дорозі в Женеву.

так-так, пригадую спеку без краю й кінця,
і жінок, що гуляють в трояндовому цвітінні.
ви чули коли-небудь про частку Творця?
ось чому я їду в Женеву, в авто, на водійському сидінні.

кого це цікавить - примарне майбутнє
та все, що воно принесе із собою?
і я бачу Роберта Джонсона з його
десятидоларовою гітарою за спиною -

він застряг на перехресті
посеред глибокої темної ночі -
і він шукає мелодію в тиші,
він вдивляється тиші в очі.

і ось раптом з'являється сам Люціфер
з роздрукованим кодексом честі.
і от вони стоять тепер вдвох
на цьому розпеченому перехресті -

Роберт Джонсон та диявол, обидва
готові до довгих переговорів.
і той, хто із них переможе у цій гонитві,
триматиме слово до аудиторії.

полум'яні дерева палають уздовж дороги,
я їду та співаю псалом невловимої частки Бога.
втомився, шукаю мотель, щоби врешті заночувати -
в мотелі так темно і душно. і хочеться спати.

із найкращим краєвидом
я обрав собі номер -
та не можу заснути,
бо ця тиша життя тотальна -

за стіною хтось проповідує
на незнайомій мові,
і ледь чутно десь там
перешіптування прибиральниц,

і годинник, який зупинився
внизу на ресепшені,
і нові відвідувачі, що луплять в дзвінок,
не знаходячи чергового,

цієї ночі, в спекотному готелі,
на окраїні Мемфісу -
всі на собі відчувають псалом
невловимої частки Бога.